Жіночі історії Другої світової війни

У 2014 році Україна розпочала нову традицію відзначення 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення.

У 2016 році Український інститут національної пам'яті започаткував проект, основною темою якого є жінка та жіночі історії Другої світової: "Війна не робить винятків. Жіночі історії Другої світової".

Відтак Укрінформ підготував інфографіку про жіночі історії Другої світової.

Олена Вітер (1904-1988)

Настоятелька греко-католицько монастиря, співпрацювала з ОУН, заарештована НКВД і засуджена до смертної кари. Одна з небагатьох, хто пережила розстріли в тюрмі «на Лонцького» у Львові. Під час Голокосту врятувала від нацистів десятки єврейських дітей. Перша серед українців 1976 року отримала звання «Праведник народів світу.

Анна Храплива (1920-2005)

Канадійка українського походження, 1941 року добровільно зголосилася на службу до Канадійського армійського жіночого корпусу. Із 1942 року несла службу в Великій Британії, згодом – Британській зоні окупації Німеччини. Одна з перших українок, яка нагороджена Медаллю Британської імперії.

Євдокія Завалій (1924-2010)

Перша і єдина жінка-командир взводу морської піхоти в радянській армії під час Другої світової. Брала участь у боях за Севастополь, Сапун-гору, Балаклаву, Керч та інші.

Олена Теліга (1906-1942)

Українська поетеса, діячка ОУН. 1941 прибула до окупованого нацистами Києва, щоб відновлювати тут українське культурне життя. Очолювала редколегію літературного додатку «Літаври» до газети «Українське слово». Заарештована й розстріляна в Бабиному Яру в лютому 1942.

Ірина Хорошунова (1913-1993)

Художниця, журналістка, під час німецької окупації Києва працювала в Центральній бібліотеці. Разом з колегами рятували її книжкові фонди від пограбування і знищення нацистами.

Олександра Шулежко (1903-1994)

Вихователька, дружина православного священника, репресованого 1937 року. Під час німецької окупації організувала в Черкасах притулок для 70 безхатніх дітей, із них – 25 єврейських. Зуміла врятувати своїх вихованців від нацистів. Після повернення радянської влади засуджена за «співпрацю з окупантами». 1996-го удостоєна звання «Праведник народів світу».

Анастасія Гулей (1925)

Під час окупації примусово вивезена на роботу в Німеччину. Двічі втікала, за що 1943 року кинута до нацистського концтабору. Пройшла пекло Аушвіца, потім Берген-Бельзена. Голова Української організації борців антифашистського опору.

Марія Бабінчук (1924-1950/1)

Підпільниця, дружина надрайонного провідника ОУН Надвірнянщини Григорія Вацеби. Через це змушені були віддати свою доньку Мотрю, якій було всього декілька днів, на виховання чужим людям. Згодом Марія та Грирогій загинули від рук енкаведистів.

Євдокія Лисенко (1889-1967)

Мати 16 дітей: 11 синів і 5 доньок. Перед війною овдовіла. Десятеро її синів пішли на фронт і всі повернулися з війни живими. 1946-го Євдокії Лисенко присвоєно звання «Мати-героїня», а 1984-го на її честь в селі встановлено пам’ятник.

Людмила Фоя (1923-1950)

У 1942 долучилася до підпілля ОУН. 1944-го арештована НКВД. Після кількох місяців допитів її вербують, агентурне ім’я – «Апрєльская». Та вже за першої ж можливості, потрапивши до відділу УПА в Західній Україні, Людмила про все розповідає. Як подвійний агент повертається до Києва, дезінформує чекістів, провалює низку їхніх агентів, чим рятує побратимів. 19 липня 1950 року загинула в бою з НКВД.

Марія Щербаченко (1922)

Санітарка, старшина медичної служби. Восени 1943 року під час форсування Дніпра винесла з поля бою 112 поранених. 1973 року відзначена медаллю Міжнародного комітету Червоного Хреста імені Флоренс Найтінгел за милосердя, відвагу та мужність.

Катерина Зеленко (1916-1941)

Льотчиця. 12 вересня 1941 року біля села Анастасівка на Сумщині її літак був підбитий, а вона – поранена в плече. Наказавши стрілкові стрибати, сама ж здійснила повітряний таран «Мессершмітта-109». Це був перший і єдиний за всю Другу світову повітряний таран, який здійснила жінка-льотчиця.

"ВІЙНА НЕ РОБИТЬ ВИНЯТКІВ. ЖІНОЧІ ІСТОРІЇ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ"

ДОВІДКА ПРО МАКИ ПАМ’ЯТІ

 

Квітка маку в українській традиції

В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. Ця квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: “Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке – як мак процвітає...”.У відомій пісні “Ой, ти, Морозенку, славний козаче”, мак згадується поруч зі смертю козака: “…Обступили Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко в неволю попався…” Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.

 

З народної творчості мак у такому символічному значенні перейшов у художню літературу. В Івана Франка: “Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе”. Легенду про мак обробив і Михайло Стельмах у творі “У долині мак цвіте”: “…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…” Одна із героїнь роману Олеся Гончара "Прапороносці" гине в долині червоних маків.

 

Мак – символ пам'яті у світі

Його появу пов'язують із віршами двох людей: канадського військового лікаря Джона МакКрея та представниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Перший під враженням боїв у Бельгії у 1915 році написав твір “На полях Фландрії”, що починався словами: “На полях Фландрії розквітли маки Між хрестами ряд за рядом”. Друга – 1918 року написала вірша “Ми збережемо віру”, в якому обіцяла носити червоний мак у пам’ять про загиблих. Саме Мойні Майкл у листопаді того ж року причепила червоний шовковий мак на пальто. У 1920 році Національний Американський легіон прийняв маки як офіційний символ, а в 1921-му червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. В Польщі червоні маки є символом перемоги 11–18 травня 1944 року Другого корпусу генерала Андерса в боях за гору Монте-Кассіно в Італії.

 

 

Мак як уособлення пам'яті в Україні

Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України. Автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з другого – кривавий слід від кулі. Поруч із квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни - 1939-1945 - та гасло “Пам’ятаємо. Перемагаємо”.

 

Ми пам'ятаємо, яким страшним лихом для українців була Друга світова війна. Пам'ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями Об'єднані Нації. Пам'ятаємо: той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона – запорука того, що в майбутньому подібна трагедія не повториться.

 

 

"ВІЙНА НЕ РОБИТЬ ВИНЯТКІВ. ЖІНОЧІ ІСТОРІЇ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ"

 

Український інститут національної пам’яті звертається до засобів масової інформації, органів державної влади і місцевого самоврядування з проханням гідно відзначити День пам’яті та примирення 8 травня,  і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 9 травня, встановлені  Законом України “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років”.

З цією метою Інститут розробив інформаційні матеріали, які можна використовувати під час підготовки та висвітлення відповідних заходів на виконання Указу Президента України “Про відзначення у 2016 році Дня пам’яті та примирення і 71-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні” від 8 квітня 2016 року № 130 і розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 285-р “Про утворення Організаційного комітету та затвердження плану заходів з підготовки та відзначення у 2016 році Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні”.

 

Мета проведення заходів, присвячених Дню пам’яті та примирення і Дню перемоги над нацизмом, у ракурсі подій минувшини й сьогодення:

 

– вшанування пам’яті кожного, хто боровся з нацизмом, а також усіх жертв війни, що стала найбільш кривавою в історії людства;

 

– нагадати суспільству про внесок України у перемогу над нацизмом і ті втрати та жертви, яких зазнав український народ у роки Другої світової. Трагедія його полягала в тому, що на час початку тієї війни він був розділений між кількома державами, українці часом мусили стріляти в українців;

 

– розкрити для широкого загалу сутність війни як складного суспільно-політичного процесу, протистояння між країнами, народами, людьми, завжди – як лиха, що дорого коштує кожному громадянину і державі, руйнує долі звичайних людей, економіку, культуру країн;

 

– наголосити на злочинній природі війни через призму трагічних і героїчних доль жінок.

 

Зважаючи на те, що традиція відзначення в Україні Дня пам’яті та примирення лише зароджується, надзвичайно важливо в організації офіційних заходів звернути основну увагу на 8 травня. Тим паче, що на цей день 2016-го припадає Провідна неділя, яка є днем традиційного вшанування померлих.

 

Ключові повідомлення пам’ятних заходів

 

Рівне вшанування пам’яті кожного, хто боровся з нацизмом, підкреслення солідарності та бойового братерства усіх Об’єднаних Націй, як держав, так і бездержавних тоді народів (українців, євреїв та ін), відмова від святкуваня на користь вшанування, перенесення акценту на історії конкретних людей – є основою переосмислення Другої світової війни та деконструкції радянських історичних міфів.

 

У Другій світовій війні Україні випала героїчна і разом з тим трагічна роль. Єднання суспільства навколо усвідомлення цієї істини й надалі сприятиме ефективному протистоянню зовнішнім викликам та загрозам.

 

Сьогодні Україна, як і у роки Другої світової війни є епіцентром протистояння агресору. Україна є важливим чинником європейської безпеки у протистоянні російській агресії.

 

Через призму трагічних і героїчних жіночих доль найкращим чином виявляється злочинна природа війни. З цією метою Інститут реалізовує інформаційно просвітницький проект “Війна не робить винятків. Жіночі історії Другої світової”. Крім того, цього року саме 8 травня, у другу неділю цього місяця, традиційно відзначається День матері.

 

Для заходів, приурочених до Дня пам’яті і примирення та Дня перемоги над нацизмом, пропонується гасло “1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо” та уже усталений символ “Мак пам’яті” – стилізоване зображення квітки червоного маку.

 

3–9 травня 2016 року пропонуємо продовжити акцію попередніх років “Маки пам'яті” з метою утвердження традиції застосування цього символу як знака пам’яті про тих, хто загинув в усіх війнах минулого. У рамках акції сприяти виготовленню квітів і поширенню їх використання як елемента одягу протягом цих днів.